Українська Чупакабра та Свиння
На далекому українському хуторі, між зеленими полями та густими лісами, жило собі одне маленьке порося. Його звали Свиння, і воно було незвичайним. Щоранку Свиння виходила з хліва, вдивляючись у далечінь, наче шукала щось більше, ніж просто корм у кориті. Її друзі-гуси сміялися з цієї мрійливості, а корови лише здивовано мукали.
— Чого ти дивишся вдалечінь, Свинню? — глузувала крива стара гуска. — Світ більший за це подвір'я лише у твоїх фантазіях.
Але Свиння знала, що за горизонтом є щось більше.
Одного дня, коли сонце сідало за ліс, до хутору наблизився незвичайний гість. Це була Чупакабра — створіння, яке у легендах описували по-різному. В одних історіях вона була страшною, у інших — мудрою. Але насправді Чупакабра була звичайною істотою, яка просто намагалася вижити у світі, сповненому людей і їхніх упереджень.
— Ти хто? — запитала Свиння, дивлячись на сутінкову тінь, що наближалася.
— Я Чупакабра, — відповіла істота, зітхнувши. — Люди бояться мене, але я лише мандрівник, що шукає відповіді на свої запитання.
Зустріч двох шукачів
Свиння, не злякавшись, підійшла ближче. Вона відчула, що ця загадкова істота несе в собі щось важливе.
— Чого ти шукаєш? — допитувалася Свиння.
— Світла у темряві, — тихо промовила Чупакабра. — А ти?
— Сенсу за межами цього двору, — зізналася Свиння.
Чупакабра усміхнулася своїми гострими зубами, але ця усмішка була радше сумною.
— Тоді давай підемо разом. Ти покажеш мені, де світло, а я — як знайти дорогу за межі звичних стежок.
Подорож до істини
Свиння і Чупакабра вирушили на пошуки. Вони проходили полями, де соняшники низько кланялися землі, і лісами, де вітер шепотів давні казки.
— Люди бояться тебе, бо не розуміють, — сказала Свиння.
— А ти боїшся їх? — запитала Чупакабра.
Свиння задумалася. Вона ніколи не боялася людей, але часто відчувала, що її прагнення до іншого життя сприймають як щось дивне.
— Можливо, вони просто не готові зрозуміти нас, — відповіла вона.
Зустріч із мудрим дубом
На краю лісу стояв старий дуб, який бачив сотні таких мандрівників.
— Чого ви шукаєте? — спитав він, коли двоє подорожніх зупинилися під його гілками.
— Розуміння, — сказали вони в один голос.
Дуб задумався.
— Ті, хто шукає розуміння, часто знаходять його у простих речах. Подивіться навколо: кожна квітка, кожен листок має своє місце у світі. І навіть ви, Свинню і Чупакабра, є частиною великого задуму.
Повернення до хутора
Після довгої подорожі Свиння і Чупакабра повернулися додому. Тепер Свиння вже не дивилася вдалечінь з сумом, бо розуміла: сенс є скрізь, навіть у найменших деталях. А Чупакабра більше не боялася людей, бо зрозуміла, що страх виникає лише від нерозуміння.
— Ми знайшли те, що шукали, — промовила Свиння.
— І тепер ми можемо бути собою, — погодилася Чупакабра.
Мораль казки яку ви прочитали:
Не бійтеся бути іншим. Шукайте сенс навіть у повсякденному житті. І пам’ятайте: страх завжди можна подолати, якщо спробувати зрозуміти його причини.
